Головна » 2018 » Травень » 2 » Чорнобиль: погляд у минуле
11:57
Чорнобиль: погляд у минуле
26 квітня українці та весь світ згадують одну з найстрашніших катастроф за часів існування людства - вибух на Чорнобильській АЕС. Ця подія трапилась рівно 32 роки тому.

26 квітня 1986 року... Була весна - квітуча, напоєна запахами землі і нового життя. Ніхто не здогадувався, що ця весна назавжди чорними літерами буде вписана в історію нашого народу і людства, що про невелике місто Чорнобиль дізнається весь світ.

Чорнобильська АЕС - первісток атомної енергетики України - стала символом найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. В результаті аварії на ЧАЕС був повністю зруйнований атомний реактор, в навколишнє середовище потрапили радіоактивні речовини, а їх хмару рознесло територіями України, Росії, Білорусі та ряду країн Європи, сталося радіоактивне зараження території.

Учні груп КО1116 та АБ1117 під керівництвом майстра виробничого навчання Халащук Мариною Олегівною 26 квітня 2018 року організували вечір пам'яті "Чорнобиль: погляд у минуле".

Організатори декламували вірші та розповіли про чорнобильську аварію, яка стала не тільки величезною трагедією і найбільшою екологічною катастрофою ХХ століття, а й уроком всьому людству, показавши, що ядерна енергія, яка вийшла з-під контролю, не визнає кордонів.

На жаль, її відгомони будуть звучати ще довго і позначаться не на одному поколінні людей. І лише завдяки мужності та самовідданості робітників, вчених, військових і добровольців, які ризикували своїми життями і здоров'ям, які виконали тоді, в 1986 році, безпрецедентні за своїми масштабами та складністю роботи з екстреного усунення наслідків цієї трагедії, вдалося уникнути більш жахливих наслідків.

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. У результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів. Саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи - сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії. Їх було шість... Учні розповіли глядачам їх біографію та вшанували хвилиною мовчання, а також продемонстрували тематичні відеоматеріали.

Огороджена від усього світу тридцятикілометрова зона відчуження поступово заліковує свої рани. Народилося й виросло нове покоління людей. Але біль трагедії не стихає. Мертві, вкриті травою, запорошені пилом міста зони залишаються мовчазними пам'ятниками людському горю. І цей біль ще надовго залишиться в нашій пам'яті, в нашому серці і, на жаль, у нашому житті.

 

Фото:

 

Переглядів: 36 | Додав: vshadm1005 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0